Актуальные цены в наркошопах Хадыженск:
Название |
Стоимость в сред. в р. |
Закладка |
Нашли |
План каннабис (трим бошек) 1 гр. |
1150 |
Моментальный |
Есть |
Кокаин (Колумбия) 0,5 гр. |
5790 |
Стандарт |
Есть |
Шишки конопля (White Widow) 2 гр. |
4560 |
за городом |
В наличии |
Экстази Lamborghini (250 мг.) 2 шт. |
3180 |
Премиум кладмен |
Предзаказ |
Героин VHQ 0,5 гр. |
4180 |
Доставка на район |
Ограничено |
Мефедрон (кристаллы) 1 гр. |
2950 |
Моментальный |
Есть |
Псилоцибиновые грибы (PSILOCYBE CUBENSIS) 5 гр. |
5390 |
за городом |
Есть |
Бутират 100 мл. 98-99% |
1390 |
Новый адрес |
Есть |
Кетамин 0,5 гр. |
3040 |
Стандарт |
Заканчивается |
Микродоты LSD-25 (Premium) 2 шт. |
2340 |
Надежный тайник |
Предзаказ |
Псилоцибиновые грибы (Golden Teacher) 10 гр. |
9300 |
Тайник |
Заканчивается |
Гашиш Ferrari (изолятор) 1 гр. |
2590 |
Доставка на район |
Есть |
Экстази Punisher (280 мг.) 3 шт. |
3990 |
Магнит |
Мало |
Марки NBOMe 3 шт. |
1999 |
Магнит |
Доступно |
Да ну нахер, что за задачи такие? Ладно, бро, давай попробуем.
Я тут недавно залетел в делец на закладки, предложил он мне мефедрона на все деньги, что у меня были. Смотрю, какой-то закос под криминальщину - в качестве у него чет был, но цена зашкаливала. Но я тупой, да и мне без разницы, зачем мне деньги, бро, если не позволяю себе ничего кроме пыхи? В общем, договорились, и пошел я домой радостный, с вполне ощутимой емкостью в кармане, забыл только дозировку уточнить - глупый же я, когда шишки такие ебанутые.
А "ехать на метро в трущобы" не надо - ты сам был в курсе, что у меня тачка есть. Кстати, "машина" у нас тут называется "блямба". Так что, запомнил, бро?
Итак, ко двору уже подъехала моя блямба, и началось самое интересное. Пока вяжу делецу, как его звали, встречаемся мы всегда в одном и том же месте, чтобы не нарываться на копов, доходит до меня - а мне ни битья ни взамаха иглой нет. "Где это дело?", - спрашиваю я его. А он, засранец, мне такую инфу дает: "Сам поставься, я же не медик".
Охуевший я стал. Это же ебаный мефедрон, а не околоигольная игрушка! Но куда мне деваться - понял, что ничего не останется, кроме как уколоться самостоятельно. Итак, завел блямбу в трущобы - чтобы никто не наблюдал - поставил ее на стоянку. И где-то в этом мраке, в этой грязи менялку какую-то обнаружил. Начинаю искать пристройку, где мог бы уединиться.
Шаг 1: Найти закрома |
Шаг 2: Обеспечить уединение |
Шаг 3: Загадить всю эту дрань на земле |
Шаг 4: Сделать то, зачем сюда пришел |
Нашел я эту пристройку, а точнее дыру в кирпичной стене, где ни зайцу, ни копу не видно. Сунулся я туда, ну и со временем, стреляю, понимаешь, еще и дырку расширил - стало попроще протиснуться.
Ну, а дальше - самая страшная часть. Когда я решился поставиться, сердце заколотилось. Жаркий ток прокатился по всему телу - это адреналин, брат, на ощупь бабкин ацетаминофен. Капец. Но, забив на всё, от чего я кутю, я понял - или сделаю это сейчас или никогда.
И вот, взял я иглу, аккуратно вколол ее в вену. Переместил почти бесконечную минуту руку с шприцем немного вверх, чтобы проверить струйку крови. Струйка да, брат, всё ок. И наконец, пришло время, которого я так боялся -
поставиться.
Сидел я потом в этой дыре, охуевший и без сознания, начал мутиться. Все вокруг меня кружилось, я слышал только свои внутренние крики. Чето долго это кутить длилось. А когда я уже успокоился, решил проверить себя, не сбивает ли меня, брат. Пошел обратно к машине, и сел в блямбу.
Взялся за руль. Иду домой. По всякому говна в машине полно, об одежде я вообще молчу, достал только что вываленные изморданные пакет, с хер знает чем. Ну и поехал.
Вроде даже нормально пока. Но вот как выехал на автомагистраль, начала вся каша. Глаза на лбу ползут, мигалки мерцают, и я только и делаю, что держуся за руль, не даю себе полностью охуеть. Но умоляю, на этом моменте все, что я смог понять - это то, что я на грани. Будто чувствую, что умру в любую секунду, и это сейчас.
Я все силы потратил на то, чтобы подняться в свой подъезд, на этаж. Как именно, даже не помню. Лифт, лестница, дверь - затем ползу по коридору, пластиковые стены кажутся жидкими, а потолок блистает как небо, и все это, мать твою, при том, что наркота уже должна была давно сойти.
Итак, пытаюсь достучаться до своей квартиры, нет сил, чтобы вставить ключ. Помню только, что ключ вкрутился в замок, а я сам отключился.
Так и провалился в объятия наркотического сна... Я уже не помню, что и как было. Лишь слабые мгновения проникают сквозь густую пелену забвения. Мое тело брошено в каменную пучину зависимости, а жизнь тает, словно дым от моей последней пыхи.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |